«Поезія – це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі»

Що  таке  поезія? 

Це  –  мука: 

Підступає,  множиться,  болить. 

Іноді  візьме  тебе  за  руку, 

Іноді  відпустить  і  мовчить. 

    Наш життєвий простір переповнений інформаційним шумом, здається, поезії там вже й не місце. Але «поезія – це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі". Поетичне слово містить у собі якусь незриму, непомітну і водночас велику силу. Звичайні слова звучать по-новому, від яких сильніше б’ється серце і захоплює подих. Напевно, вони народжуються не на Землі, а десь у височині блакитного неба. Під таким тематичним забарвленням проходила година спілкування в 7 класі, присвячена Всесвітньому дню поезії. Діти мали можливість відчути, що «поезія – це спосіб відірвати мить від плетениці часу», «образ, своєрідний код, іскра, яка швидко спалахує», «стан душі».

    Напередодні учні  організували інтерв’ю, у якому  висловлювали свої думки про поезію. Кожен часовий період вимагає своїх певних форм естетичного та емоційного самовираження, але рядки поезій, які декламували діти, поза часом.